Мріє бути лікарем: син волинського бійця чекає на подарунки до дня народження

0
143

Мріє бути лікарем: син волинського бійця чекає на подарунки до дня народження

На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».

Організатори повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ

Щоб допомогти, потрібно звертатися за цими контактами: (050) 973-44-84; (098) 948-14-50.

Свій чотирнадцятий день народження уже скоро відзначить черговий іменинник з числа діток Небесного Легіону – Дмитро Галас. Хлопець є сином Галаса Олександра Павловича, бійця Збройних сил України. Під час 2-гої хвилі мобілізації він перебував в АТО півтора року. Служив у 26-й окремій артилерійській бригаді, воював під Горлівкою у званні капітана. Після демобілізації отримав звання майора і підписав новий контракт, щоб продовжити захищати Україну. 6-го трав ня 2016 року на урочистостях, присвячених Дню матері, ще встиг привітати мужніх жінок, що дочекалися своїх синів з війни. Ніхто тоді не очікував, що це будуть останні слова Олександра. Того ж дня його серце перестало битися – за кілька днів до чергового відправлення на Схід. Після смерті годувальника сім’я лишилась один на один зі своїми проблемами.

Син Героя Дмитро нині навчається у 8-му класі місцевої гімназії. Навчання йому дається легко, особливо з тих предметів, що йому найбільше до душі – біологія, фізика, хімія, українська мова, образотворче та музичне мистецтво, фізкультура. Трохи складніше освоює Дмитро німецьку та англійську мови. Окрім основного навантаження по шкільній програмі хлопець має додаткові уроки у музичній школі, де вчиться гітарному мистецтву. А ще, він із превеликим задоволенням розвиває свій кругозір за читанням енциклопедій, що невдовзі стане йому в пригоді при складанні іспитів ЗНО.

Останнім часом хлопець багато часу приділяє спортивним заняттям. Він купив штангу та гантелі. Щоправда, живуть вони у бабусиній квартирі та з сім’єю дядька, тому для занять йому потрібно йти у старий будинок. Можна було б ходити на якусь секцію. Але це фінансово поки не можливо.

Дмитрові подобається дивитися містичний серіал «Надприродні», або фільми про героїчні вчинки, про спортсменів, які показують приклад для наслідування.

Хлоцеві пощастило у 2015 році потрапити до Угорщини. “Гарні краєвиди, гарний табір та все, що в ньому відбувалося”, — так коротко характеризує цю поїздку хлопець. Цого року, дякуючи волонтерам, їздив до чарівної країни – Австрії, де 45 діток з 7 областей України провели незабутню декаду у літньому таборі «Заальбах 2018». Програмою табору був активний відпочинок: відвідування відомого найвищого водоспаду в Європі, національного парку Гоге Тауерн, поїздка в аквапарк, у музей лиж, в гори і до спортивної арени, до замку Гельбрун, водні ігри та походи і ще багато інших цікавинок запам’яталися юнакові.

Та у мріях своїх Діма уже бачить “Статую Свободи” у США, і колись прагне неодмінно туди потрапити. Хотів би також побувати у Бразилії та Німеччині.

У домашніх тваринах хлопець розуміється як справжній біолог. Каже, що йому до вподоби ручні декоративні домашні щурики, хом’ячки, собаки, коти, птахи (папуги та канарейки), морські свинки, кролики, черепахи та риби. І цей перелік можна продовжувати до безкінечності. Колись Дмитро мав улюбленця — щурика Яшу (біленького з червоними очима). Також він мав уже 7 папуг та дві амадіни (хлопчика Аладіна та дівчинку Жасмін), а ще 10 хом’ячків. Зараз же іменинник удома тримає щуриху Міку та собачку Жулю. Хотів би ще розмовляючого папугу.

Серед відомих українців наш іменинник мріяв би коли-небудь зустрітися із славнозвісним співаком Святославом Вакарчуком, який надихає його не лише піснями, а й своєю принциповою позицією щодо ситуації в Україні. Бо ж і Дмитро щиро бажає миру у всьому світі, а в першу чергу у нашій рідній Батьківщині. Він говорить, що Україна – то його ненька, його рідна домівка, землі, на яких він зростає та дорослішає. Якщо колись і йому доведеться стати на захист Вітчизни, то Дмитро не задумуючись готовий буде віддати за неї своє життя. Власний приклад такої пожертви він має, бо ж тато для хлопця був безумовним авторитетом, і навіть після його смерті наш іменинник у всьому намагається його наслідувати.

Прислухатись та поважати думку дорослих Дмитра змусив один випадок, коли він вирішив навчитися кататися на скейтборді. Тоді рідні просили його надягнути захисне спорядження, але він знехтував порадам і врешті решт серйозно впав, зламавши палець. Відтоді хлопець завжди прислухається до порад старших. А про свою матусю син говорить, що вона добра, весела, витривала, допомагає йому миттєво за необхідності та завжди піклується про нього, а хлопець, у свою чергу, її безмежно любить та підтримує, як морально, так і фізично. Син каже, що мама для нього найкращий друг.

У майбутньому мріяв би стати лікарем, щоб рятувати людські життя. Та сумнівається, що це здійсниться, адже для цього потрібні гроші та багато часу. Після смерті батька Дмитро лишився єдиним чоловіком у сім’ї, а мама була змушена розрахуватися з роботи через низьку заробітну плату. Жодних компенсацій з держбюджету вони не отримали. Подекуди мамі доводиться їздити на заробітки за кордон і лишати хлопця самого з родичами на господарстві. Тож основну роботу по дому наш іменинник уже виконує давно: прибирає, замітає у домі, може приготувати як суп, так і котлети, миє посуд та навіть ремонтує, коли щось зламається.

Власне по цій причині, на місці наших політиків, хлопець першочергово підняв би пенсії та заробітні плати простим громадянам, щоб люди за ці кошти могли б жити у своїй країні, а не поневірятися по інших у пошуках заробітків.

Цей хлопець, попри всі негаразди зі здоров’ям та матеріальну скруту, найбільшою проблемою у своєму житті називає втрату батька. І не дивно, бо ж ніякі інші і поруч не стоять із втратою найдорожчої людини, прекрасного татка та чудового сім’янина. Його присутність у житті підлітка так необхідна, та повернути час назад ми не в змозі. Але в наших силах показати Дмитру, що він не один у цьому світі і що йому є від кого чекати підтримки. Т

Наш іменник буде радий будь-якому подарунку, у тому числі і новим предметам гардеробу, кросівкам, чи зимовому взутті.

Інформація для благодійників: Галас Дмитро. Невдовзі 14 років (01.11.2004). смт. Іваничі. Зріст 176, розмір взуття 44
Подарунок до ДН: будь-який сюрприз на ваш розсуд.

Маєте бажання підтримати іменинників – переказуйте кошти координатору проекту (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте.

Мріє бути лікарем: син волинського бійця чекає на подарунки до дня народження