Бути далекобійником – це бути витривалим та організованим. Хтось іде на цю роботу, лише щоб отримати пристойний дохід, та є й такі, хто завдяки таким поїздкам втілює мрію побачити світ.
Спеціально до Дня автомобіліста і дорожника, який в Україні відзначають у неділю, 28 жовтня, далекобійник Андрій (прізвище та фото не вказуємо на прохання співрозмовника) погодився розповісти інтернет-виданню «Волинь24» про «життя в дорозі».
ВПЕРШЕ
«Коли вперше сів за кермо вантажівки, то відчув себе хазяїном дороги. Хоча після 6 років роботи не вважаю, що став професіоналом. І точно не відчуваю себе заробітчанином.
Їжджу тільки сам. Нікому не довіряю. Я коли в маршрутці вдома їду, то стараюся не дивитися на дорогу – щоб не нервувати. От коли сам за кермом – тоді розраховуєш тільки на себе. І на Божу милість.
Працюю здебільшого в Європі, на польську фірму. Півтора місяця їжджу, тоді три тижні – вдома з сім’єю.
Далекобійниками стають інженери, педагоги з трьома дипломами про вищу освіту. Це професія для тих, хто справді відчуває дорогу.
За один раз можу проїхати 700 кілометрів. Але обов’язкова перерва – 45 хвилин.
Працюю 15 годин за зміну. В цей час входить не лише дорога, а й завантаження і розвантаження товару. Після зміни – 9-11 годин на відпочинок і сон.
Втомлює лише монотонність їзди на автомагістралях, але й до цього звикаєш».
ПРО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗОРОМ
«Вживав енергетики, але перестав, оскільки почались проблеми із шлунком. Найкращий енергетик для мене – це сон. Коли їздив в Україні в нічні рейси, то мав проблеми із зором через постійне напруження, тому й відмовився від нічних поїздок. В європейських країнах обов’язкове проходження психологічних тестів та повне медичне обстеження кожні два роки. Там роботодавець постійно контролює стан здоров’я водіїв».
В ЄВРОПІ І В 70 ЇЗДЯТЬ НА БАГАТОТОНКАХ
«Найстарший далекобійник, з яким я спілкувався, – поляк. Йому 70років, хоча на вигляд 40. Коли його запитують про вік, посміхається: «А чого вдома сидіти?»
ОПЛАТА
«Платять по-різному. Є фірми, які оплачують кілометраж, деякі компанії платять відсоток від перевезеного вантажу. Я ж отримую заробітну плату за добу. Українці не можуть перейти на цю оптимальну систему, бо нас стримують кордони і черги на них».
ДАЛЕКОБІЙНИКИ І ПОВІЇ
«Популярний міф про те, що всі далекобійники мають справу з повіями (між собою ми їх називаємо «плечові»), – не більше, ніж вигадка. Коли ти в тривалому рейсі, то думаєш, як би швидше побачити сім’ю та близьких тобі людей».
«СЮРПРИЗИ» НА ДОРОГАХ
«Перший рейс на Швецію. Зателефонував до мене експедитор, щоб уточнити деякі деталі. Поговорив з ним до хвилини. Їду далі і бачу поліцію на смузі безпеки. Зупиняють мене і просять показати телефон. Кажуть: «Штраф – 60 євро». Відповідаю, що телефона не маю. Тоді поліцейський показав мені відео, де чітко видно номер машини і те, що я розмовляю по телефону. Штраф становив уже 85 євро, оскільки 25 євро додали за перегляд відео. Вирішив «поторгуватись», аби сплатити тільки 60 євро. Але додому все одно прийшла квитанція, щоб сплатити й ті 25 євро. З німцями дуже важко домовитись, в жодному разі не варто сперечатись, бо сума буде лише зростати.
Випадок в Італії: якось водій вирішив справити нужду прямо на траву біля бордюра. Зупиняється поліцейський, стає біля нього, але ногами на бордюр. Лунає репліка від поліцейського: «Потрібно стати ось так, як я, щоб потрапляло на травичку». Поліція в Італії дуже лояльна, якщо ти не порушуєш закону».
«ЯКЕ Б ТЕ БОЛОТО ГЛИБОКЕ НЕ БУЛО, АЛЕ ВОНО СВОЄ»
У Голландії та в Бельгії найважче працювати з людьми. Якщо їм щось не сподобається, то відразу чуєш: «Виїжджай звідси». Також не хотів би працювати в Англії. Великою проблемою є те, що біженці незаконно хочуть дістатись до Великої Британії. Хитрощами потрапляють на паром, що вирушає з Франції, ріжуть тенти і переховуються в машинах. Якщо ти не помітив його і в твоїй машині поліція знайде біженця – тобі штраф і депортація. Законодавство Англії передбачає: якщо особа прибула і ступнею торкнулась землі,то вона може проживати там і претендувати на громадянство. Поліція відловлює нелегалів і доставляє їх у відділок, простеляючи дерев’яні дошки, щоб ступні біженців не торкались землі.
Зі своїми людьми найкраще працювати, але якби у нас відповідно й оцінювали роботу. В Україні потрібно працювати 48 годин на добу. І байдуже, що в добі 24 години.
Якщо виникли якісь проблеми із вантажівкою, то викликаю службу. Я не механік. А в українських компаніях далекобійник водночас і водій, і механік. Краще працювати там, де дійсно оцінюють твою роботу.
Чи переїхав би на постійне місце проживання до Польщі? Ні, хоча були пропозиції. Яке б те болото глибоке не було, але воно своє».
